СКІФСЬКЕ, КОЗАЦЬКЕ ЧИ КНЯЗІВСЬКЕ КОРІННЯ
МАЛОЇ ВИСКИ
МАЛОЇ ВИСКИ
Офіційна історія Малої Виски розпочинає свій відлік з 1752 року коли, за даними місцевого краєзнавця Григорія Перебийноса, до берегів річки Малої Висі прибув перший гурт молдован-переселенців, які заснували тут постійне поселення. До цього моменту обабіч Висі періодично з'являлися і щезали скіфські табори, намети русичів, а пізніше — і козацькі зимівники. Однак ніхто тут довго не затримувався, і саме цим історики пояснюють практично цілковиту відсутність археологічних свідчень.
Мала́ Ви́ска (колишня назва — Куда́шеве) — місто в Кіровоградській області, центр Маловисківської територіальної громади, центр Маловисківського району.
Населення — 11614 осіб.
Місто розташоване в долині річки Мала Вись і частково на узгір'ї.
Відстань до облцентру становить близько 60 км і проходить автошляхом E50.
За переказами, на місці сучасної Малої Виски існував хутір козака Никодима.
Населення — 11614 осіб.
Місто розташоване в долині річки Мала Вись і частково на узгір'ї.
Відстань до облцентру становить близько 60 км і проходить автошляхом E50.
За переказами, на місці сучасної Малої Виски існував хутір козака Никодима.
Назва міста походить від назви річки Вись, що у перекладі з давньослов'янського означає «вода»
Офіційна історія Малої Виски розпочинає свій відлік з 1752 року, коли, за даними місцевого краєзнавця Григорія Перебийноса, до берегів річки Малої Висі прибув перший гурт молдован-переселенців, які заснували тут постійне поселення.
До цього моменту обабіч Висі періодично з'являлися і щезали скіфські табори, намети русичів, а пізніше — і козацькі зимівники.
Однак ніхто тут довго не затримувався, і саме цим історики пояснюють практично цілковиту відсутність археологічних свідчень. Тому саме молдовани вважаються першими мешканцями, а один із районів Малої Виски має місцеву назву Бессарабія.
До цього моменту обабіч Висі періодично з'являлися і щезали скіфські табори, намети русичів, а пізніше — і козацькі зимівники.
Однак ніхто тут довго не затримувався, і саме цим історики пояснюють практично цілковиту відсутність археологічних свідчень. Тому саме молдовани вважаються першими мешканцями, а один із районів Малої Виски має місцеву назву Бессарабія.
З найдавніших часів на теренах маловисківської землі, відбувалися важливі історичні подій. Тутешні степи й гаї пам'ятають праслов'янських землеробів і войовничих степовиків-кочівників, брязкіт руських мечів та монгольських списів, тупіт славних козацьких коней та турецько - татарські набіги.
Мала Виска виникла у 18 столітті, коли землі Буго – Гардівської паланки Запорізької Січі з волі цариці Єлизавети почали заселялися втікачами з держав, що знаходилися під владою турків. Виникали такі поселення як фортеці, форпости, кріпості, для захисту від спустошливих набігів турків, татар, поляків.
Серед переселенців, що дали початок місцевій громаді, були серби, чорногорці, болгари, молдавани. В Малій Висці базувався сторожовий пост.
Першими до Висі прибули переселенці з Молдавії, рік прибуття яких (1752) прийнято вважати роком заснування поселення, що пізніше одержало назву Мала Виска.
Мала Виска виникла у 18 столітті, коли землі Буго – Гардівської паланки Запорізької Січі з волі цариці Єлизавети почали заселялися втікачами з держав, що знаходилися під владою турків. Виникали такі поселення як фортеці, форпости, кріпості, для захисту від спустошливих набігів турків, татар, поляків.
Серед переселенців, що дали початок місцевій громаді, були серби, чорногорці, болгари, молдавани. В Малій Висці базувався сторожовий пост.
Першими до Висі прибули переселенці з Молдавії, рік прибуття яких (1752) прийнято вважати роком заснування поселення, що пізніше одержало назву Мала Виска.
За переказами, на місці сучасної Малої Виски існував хутір козака Никодима
Слобода Вись перебувала у власності генерал-поручника Івана Хорвата, управителю Нової Сербії, згодом стала державною слободою Новою (Веселою) Виссю, а потім перейшла у власність Лепьохіна.
Понад 8 тисяч десятин землі, що прилягали до новоствореного поселення, а також 918 селян Катерина ІІ подарувала князю Сергію Кудашеву. Він назвав поселення своїм іменем — Кудашеве, спорудив тут економію, церкву та маєток.
Одна із його спадкоємниць звела невеликий палац (1889 р.) який зберігся і нині (адреса – Київська, 4-а) – двоповерхова споруда із прибудованою галереєю.
В середині XIX століття маєток у Кудашева купив ще один представник російської знаті — дворянин О.К.Улашин, який і дав містечку сучасну назву — Мала Виска.
Понад 8 тисяч десятин землі, що прилягали до новоствореного поселення, а також 918 селян Катерина ІІ подарувала князю Сергію Кудашеву. Він назвав поселення своїм іменем — Кудашеве, спорудив тут економію, церкву та маєток.
Одна із його спадкоємниць звела невеликий палац (1889 р.) який зберігся і нині (адреса – Київська, 4-а) – двоповерхова споруда із прибудованою галереєю.
В середині XIX століття маєток у Кудашева купив ще один представник російської знаті — дворянин О.К.Улашин, який і дав містечку сучасну назву — Мала Виска.
Поряд із будинком Кудашевих - гарний парк, деревам в якому понад 100 років
Головною вулицею містечка в той час, де жваво розвивалася торгівля (виник базар), була нинішня вулиця Київська. «Раніше Малу Виску називали «маленька Одеса», тому що у нас було багато базарів та торгових точок», – розповідають працівниці міської бібліотеки.
ЦІКАВІ ФАКТИ З ІСТОРИКОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ЮРІЯ НЕТРЕБИ
ЮРІЯ НЕТРЕБИ
Про Подолинських та Кудашевих, які насправді володіли землею у нашому краю до 1917 року
"З короткої історії Маловисківщини, що я слухав на уроках, подавались досить сухі та короткі відомості. Однією з тез, що запам'яталась з того часу, що Кудашев продав свою землю поміщику О.К.Улашину. Вирішив перевірити деякі факти відомі ще з дитинства, спираючись на архівні джерела" (Ю.Нетреба).
"З короткої історії Маловисківщини, що я слухав на уроках, подавались досить сухі та короткі відомості. Однією з тез, що запам'яталась з того часу, що Кудашев продав свою землю поміщику О.К.Улашину. Вирішив перевірити деякі факти відомі ще з дитинства, спираючись на архівні джерела" (Ю.Нетреба).
Найважливішою знахідкою серед багатьох сотень документів пов'язаних з історією Маловисківщини, був заповіт князя Сергія Кудашева за яким він порівну ділить маєток на частини, між своїми синами.
Іншим, не менш важливим джерелом була купча від 3 липня 1868 року (акт продажу) Сергієм Сергійовичем Кудашевим (до речі, батьком відомого літакобудівника Олександра Сергійовича Кудашева, який в інститутському ангарі збудував перший вітчизняний літак Кудашев-1), що продав частину батьківської спадщини Марії Сергіївні Подолинській (Кудашевій), тобто, рідній сестрі за 20 000 рублів.
Іншим, не менш важливим джерелом була купча від 3 липня 1868 року (акт продажу) Сергієм Сергійовичем Кудашевим (до речі, батьком відомого літакобудівника Олександра Сергійовича Кудашева, який в інститутському ангарі збудував перший вітчизняний літак Кудашев-1), що продав частину батьківської спадщини Марії Сергіївні Подолинській (Кудашевій), тобто, рідній сестрі за 20 000 рублів.
В купчій цей шматок називається «Кушарская Степь» мав загальну площу 1124 десятини 180 сажень ( одна десятина прирівнюється до 1 га, 01 сотки.). Ці землі межували з с. Олексієвкою, Великою Вискою та землями Олександри Кудашевої.
Як це заперечувало тезу продажу Кудашевим поміщику Улашину земель? - запитаєте Ви.
А ніяк, адже до останнього часу не було жодних інших відомостей про подальшу долю цих та інших земель. Можна було припустити, що спадкоємці - сини та доньки князя Сергія Кудашева (увійшов в історію як київський губернатор у 1830-их рр XIXст.) - пізніше (приблизно 1870-80-их рр. XIXст.) врешті-решт продали свої наділи.
Але все змінили останні архівні знахідки, які дають беззаперечні документальні докази того, що бодай частина колишнього великого маєтку (а саме уже згадувана Кушарская степь чи Кашарка - така назва теж зустрічалась) сягав 10 000 десятин (неймовірні понад 10 000 га землі), залишались у власності нащадків Кудашевих за ними аж до буремних подій 1917 року.
Як це заперечувало тезу продажу Кудашевим поміщику Улашину земель? - запитаєте Ви.
А ніяк, адже до останнього часу не було жодних інших відомостей про подальшу долю цих та інших земель. Можна було припустити, що спадкоємці - сини та доньки князя Сергія Кудашева (увійшов в історію як київський губернатор у 1830-их рр XIXст.) - пізніше (приблизно 1870-80-их рр. XIXст.) врешті-решт продали свої наділи.
Але все змінили останні архівні знахідки, які дають беззаперечні документальні докази того, що бодай частина колишнього великого маєтку (а саме уже згадувана Кушарская степь чи Кашарка - така назва теж зустрічалась) сягав 10 000 десятин (неймовірні понад 10 000 га землі), залишались у власності нащадків Кудашевих за ними аж до буремних подій 1917 року.
За матеріалами https://mviskarada.gov.ua/citizens/mala-viska
